Навіщо вбивають іржавий цвях у яблуню

Старі перевірені способи, як змусити яблуню чи грушу почати плодоносити. Чи працюють вони, або є всього лише пережитками минулого.

Пише - джерело.

Яблуня — одне з найбільш популярних фруктових дерев, які найчастіше зустрічаються на наших дачах. Сьогодні в місцевих розплідниках можна придбати районований саджанець на будь-який смак.

Але як би не просунулася вперед селекція, поширена стара проблема нікуди не поділася. Яблуня приживається на новому місці, добре розвивається, щорічно цвіте, але навідріз відмовляється плодоносити або дає лише поодинокі плоди.

У пошуку причини дачники незабаром від більш досвідчених родичів і знайомих дізнаються про колишні способи вирішення даної проблеми. Багато з них зводяться до того, що треба шокувати дерево, в буквальному сенсі змусити його залишити потомство замість того, щоб планомірно вкорінюватися і витрачати всі накопичені сили виключно на зростання, ігноруючи плодоношення.

Наведені нижче заходи в більшості випадків виконуються навесні, як тільки дерево повністю прокинеться після тривалої холодної зими, але можливі різні варіанти (терміни строго не регламентовані, головне, принцип):

1. Перше, що пропонується, це вбити іржавий цвях у стовбур нижче нижньої гілки. Якщо стара яблуня з досить товстим стовбуром і корою, використовують двохсотку. Метод здається абсолютно варварським, але якщо порівняти його з тим же обрізанням, то навряд чи він навіть близько зрівняється з ним за травматичністю. Інша справа, що через відкриту рану може проникнути всередину грибок (цвях попередньо обробіть спиртом). Багато садівників, гадаючи, чому в давнину брали саме іржавий цвях, приходять до висновку, що це, крім іншого, відмінне підживлення залізом.
2. Деякі дачники в процесі пошуку відповідей дізнаються, що в старовину цвяхи були дорогими, тому люди при переїзді спалювали хати та збирали на згарищі цвяхи, щоб з їх допомогою відбудуватися вже на новому місці. А більшість хат так і зовсім будувалося без цвяхів. Для стимулювання плодоношення у яблунь в ті часи відтягували вертикальні гілки в горизонтальне положення. Для цього до них підв’язували старі постоли і плетені кошики, наповнені землею. Бувало, що і камені підв’язували, і сокири. Сьогодні все частіше прив’язують до гілок пластикові пляшки з водою. Нерідко по краю пристовбурних кіл вбивають кілки або скоби, відтягують гілки ближче до землі і в такому положенні фіксують їх натягнутими мотузками.
3. В радянський час протягом 15 років передачу «У світі тварин» вів Василь Михайлович Пісков. В одній з них він порадив акуратно постукати по яблуні або груші палицею. Щоб не заподіяти шкоди, такий підручний інструмент потрібно було попередньо обмотати ганчіркою. Дана процедура додатково стимулює сокорух, в результаті чого вже на наступний рік підвищується ймовірність нормального плодоношення.
4. Іноді допомагає і весняна обрізка. Це сильний стрес, який змушує яблуню приступити до плодоношення вже в поточному сезоні.

Оскільки дачники у своїй переважній більшості люди незлобливі, то замість крайніх заходів широко практикуються серйозні попереджувальні розмови з яблунями та грушами, які навідріз відмовляються плодоносити. Мовляв, якщо в наступному сезоні не виправишся, доведеться тебе спиляти. Що найцікавіше, такі повчання деколи мають хороший ефект. Можливо, це лише самонавіювання, а можливо, що дерево розуміє, що пора братися за справу, а не простоювати роками марно.